Технологія вирощування ріпаку озимого для стабільного врожаю | Vitagro-Partner

Озимий ріпак є однією з найважливіших олійних культур у сільськогосподарському виробництві України. Завдяки високому вмісту олії (до 46–48 %) та білка, ця культура має стратегічне значення як для продовольчої, так і для технічної галузей — виробництва харчових олій, біодизеля, комбікормів та відноситься до високорентабельних культур. Ріпак стабільно займає провідне місце серед експортних культур України, що в свою чергу, зумовлює постійний індивідуальний підхід до вирощування та вдосконалення технології.

Сучасне вирощування ріпаку потребує глибоких знань з технологічних моментів, ретельної підготовки ґрунту, дотримання строків та норм сівби, збалансованого мінерального живлення та ефективного і своєчасного захисту від хвороб і шкідників. Успішне вирощування ріпаку озимого забезпечується завдяки поєднанню використання сучасних сортів і гібридів нового покоління, які відзначаються високим потенціалом урожайності, толерантністю до хвороб, адаптивністю до ґрунтово-кліматичних умов. Вирощування сортів поряд із гібридами дозволяє розширити виробничі можливості та підвищити стабільність отримання врожаю в різних регіонах.

Обробіток ґрунту під ріпак

В Україні для вирощування ріпаку озимого є декілька підходів технологій посіву, які вибирають залежно від ґрунтово-кліматичних умов регіонів, наявної матеріально-технічної бази.

Основною метою усіх технологічних моментів обробітку ґрунту і посіву є забезпечення максимально сприятливих умов для проростання та розвитку культури беручи до уваги кліматичні зміни.

Найпоширенішою залишається традиційна технологія з класичним обробітком ґрунту, яка включає оранку, яка передбачає переворот пласта ґрунту, посів сівалками у вирівняний і ущільнений ґрунт.

Другим за популярністю у обробітком ґрунту під посів ріпаку являється рихлення - дисколаповими агрегатами на глибину 30 – 35 см. Рихлення ґрунту сприяє частковому випаровуванню вологи з орного шару, водночас створюючи умови для зменшення шкідливості водної та відрової ерозії ґрунтів.

Все більшої популярності набуває мінімальна технологія (Mini-till), що забезпечує збереження вологи та зменшення кількості витраченого пального за рахунок мінімальної кількості проходів. Перспективним напрямком є нульовий обробіток (No-till), який дозволяє сіяти ріпак без попередньої підготовки ґрунту, забезпечуючи природне накопичення вологи та захист від ерозії, використовуючи сівалки здатні якісно посіяти у необроблений ґрунт. Також активно використовуються смугові (Strip-till) технології, в якій поєднують обробіток, посів з одночасним внесенням добрив у зону рядка. Найважливішу роль у вирощуванні ріпаку є відіграє і вибір посівних агрегатів – у пріоритеті сівалки точного висіву, які забезпечують оптимальну глибину загортання, рівномірність розподілу насіння та отримання дружніх сходів.

Оптимальні строки й глибина посіву

Строки висіву ріпаку озимого корегуються в залежності від властивостей сортів і грібридів швидкого чи повільного осіннього розвитку.

Рекомендованими строками висіву є:

Ранні - 10 – 20 серпня
Оптимальні - 20 – 30 серпня
Пізні - 1 – 10 вересня

Строки сівби, норми висіву озимого ріпаку та ширину міжрядь слід визначати індивідуально, з урахуванням таких факторів, як: здатність гібриду до галуження, темпи осіннього розвитку (швидкий або повільний), тип ґрунту, забезпеченість вологою, обрана технологія обробітку ґрунту та наявна посівна техніка в господарстві.

Оптимальна глибина загортання насіння ріпаку озимого - 1,5 - 2 см, в разі відсутності у верхнього шарі вологи глибину можна збільшити до 3 см. Також глибина загортання насіння ріпаку корегується в залежності від гранулометричного складу: на легких ґрунтах - 2,5 – 3,0 см ґрунтах, на важких — 1,5 - 2,0 см.

Вибір сорту або гібриду ріпаку озимого є стратегічним етапом, який значною мірою впливає на врожайність та прибутковість господарства. Сучасні гібриди мають вищий потенціал урожайності, кращу толерантність до хвороб, стійкість до вилягання та швидкий розвиток на початкових етапах росту та розвитку. Сорти ж, у свою чергу, часто відзначаються більшою пластичністю та кращою стійкістю до стресових погодних умов. При підборі гібриду чи сорту варто враховувати такі характеристики, як здатність до галуження, зимостійкість, швидкість розвитку в осінній період, повільний ріст у весняний період (що досить актуально для регіонів з поверненням приморозків у квітні - травні), а також толерантність до хвороб, розтріскування стручків та осипання насіння. Особливу увагу слід приділяти відповідності сорту або гібриду конкретним ґрунтово-кліматичним умовам регіону, який дозволить розкрити і реалізувати максимальний потенціал культури з метою досягнення стабільно високих результатів. Великі площі посіву культури варто розділити на кілька груп стиглості

КОРЗАР – середньоранній безеруковий сорт чеської селекції «Селген», що має високу зимостійкість, стійкість до полягання, середній осінній розвиток та швидкий розвиток на весні. Висока посухостійкість сорту дає можливість висівати його в різних кліматичних зонах України. Корзар має хорошу пластичність до ґрунтів, та хорошу толерантність до основних хвороб. У виробничих посівах сорт вирощують як в інтенсивних технологіях з урожайністю 4,2-4,8 т/га, так і в екстенсивних з урожайністю 2,8-3 т/га. Урожайність сорту в роки випробувань в чеській республіці перевершила урожайність гібридів та склала-5,5т/га. Корзар придатний як до раннього так і до пізнього строку посіву. Рекомендована норма висіву в ранні терміни 550 тис.сх.нас./га в середні 600 та в пізні терміни 700 тис.сх.нас./га.

СНЄЖКА - середньостиглий сорт чеської селекції «Селген», що має високу зимостійкість, хорошу пластичність до ґрунтів, середню стійкість до розтріскування стручків та толерантність до основних листо-стеблових хвороб. Завдяки своїм властивостям сорт Снєжка можна висівати у всіх ґрунтово-кліматичних регіонах, особливо добре себе зарекомендував по урожайності у західній частині – 3,8-4,6 та центральній частині України. Потенціал урожайності сорту -6,2т/га. Рекомендація щодо норм висіву сорту в ранні строки 500тис.сх.нас./га в оптимальні 550 та в пізні строки 650тис.сх.нас./га

ОРЕКС - пізньостиглий безеруковий сорт чеської селекції «Селген», що має високу стійкість до полягання за рахунок міцного стебла та середньої висоти, хорошу стійкість до розтріскування стручків та здатність до галуження. Сорт пластичний до умов вирощування, особливо добре себе зарекомендував своєю посухо та жаростійкістю в південній частині країни, та середньою урожайністю 3,4-3,7 т/га. Потенційна урожайність сорту 5,5 т/га. Орекс рекомендований для раннього терміну посіву з нормою 600 тис.сх.нас./га, в оптимальні терміни рекомендовано висівати 650 тис.сх.нас./га, та в пізні терміни 700 тис.сх.нас/га

Підживлення та захист: мікродобрива, інсектициди, фунгіциди

Ріпак озимий вирощують практично на всіх типах ґрунтів, рекомендоване значення pH від 6,0 до 7,0, за умов високих чи низьких значень кислотності ґрунту рослини можуть страждати від нестачі макро- і мікроелементів живлення та значно знижувати врожайність.

Озимий ріпак має максимально швидко наростити вегетативну масу та сформувати розетку з 6–8 листків для успішної перезимівлі. Однією з ключових ознак правильно розвиненої рослини є діаметр кореневої шийки в межах 1,0–1,5 см, що свідчить про її здатність витримати зимові стреси.

Ріпак озимий культура, яка вимоглива до елементів живлення особливо на початкових етапах росту. Основними добривами для цієї культури є азотні, фосфорні, калійні та сірковмісні.

Азот ( N) - відіграє ключову роль у формуванні вегетативної маси, а осіннє споживання складає близько 20% від річної потреби. Також потрібно враховувати потребу в азоті та вносити його для мінералізації рослинних решток, проте надлишок азоту в осінній період може призвести до переростання в осінній період.

Фосфор (P₂O₅) необхідний для розвитку кореневої системи та забезпечення доброї перезимівлі, нестача проявляється у вигляді антоціанового забарвлення на старих листках.

Калій (K₂O) підвищує стійкість до посухи та підвищує зимостійкість (за рахунок підвищення вмісту цукру в кореневій шийці).

Сірка (SO3) - являється важливим хімічним елементом для розвитку озимого ріпаку, необхідний у інтенсивному живленні азотом (N) та відіграє вирішальну роль у врожайності ріпаку.

Правильний баланс і своєчасне внесення добрив дають змогу максимально розкрити потенціал гібридів і сортів озимого ріпаку на початкових етапах розвитку.

Мікроелементи

Дефіцит бору (В) є однією з поширених проблем, яка суттєво впливає на розвиток культури. При нестачі даного мікроелемента спостерігається сповільненя в наростанні точки росту: листки видовжуються, зʼявляються порожнини у стеблах та кореннях, формуються дрібні та деформовані стручки. Навесні, дефіцит бору призводить до зниження фертильності пилку, осипання квіток і зменшення кількості стручків на рослині.

Осінній дефіцит варто попереджувати завчасним внесенням EnerGreen Premium B в нормі 1,0 – 1,5 л/га, особливо в період формування розетки та бутонізації. За осінній період проводять декілька таких внесень, часто поєднуючи з захистом від шкідників та хвороб.

Дефіцит міді (Сu) на ріпаку проявляється у вигляді в'янення, затримці росту та скручування молодого листя. Для запобігання дефіциту необхідно проводити своєчасне позакореневе підживлення EnerGreen Premium Сuprum в нормі 0,1 – 0,5 л/га, що особливо ефективно на ґрунтах із високим вмістом органіки та на легких піщаних ґрунтах.

Дефіцит молібдену (Mо) призводить до порушення засвоєння азоту, що проявляється осінній період у вигляді хлорозу молодого листя та загального пригнічення рослин. Нестача цього мікроелемента проявляється у вигляді сповільнення ростових процесів, рослина розвиває слабку кореневу систему, має пригнічення рослин на початкових етапах розвитку. Для запобігання дефіциту – рекомендуємо EnerGreen Premium Mollium в нормі 0,1 – 0,25 л/га.

EnerGreen Premium Asco K у нормі 2,0-3,0 л/га на основі морських водоростей, тіосульфату калію та бору є ефективним елементом сучасної технології вирощування ріпаку. Препарат містить в складі природні стимулятори росту, містить фітогормони, амінокислоти, вітаміни та мікроелементи, що стимулюють розвиток потужної кореневої системи та підвищують стресостійкість культури до несприятливих умов та сприяють накопиченню цукрів.

EnerGreen Premium P+K – мікродобриво на основі фосфору і калію, що рекомендується до використання на стартовому етапі розвитку в нормі 1-2 л/га. Препарат активно впливає на наростання кореневої системи та підвищення вмісту цукрів.

Гербіциди, інсектициди та фунгіциди

Застосування засобів захисту рослин є невід'ємною складовою успішного вирощування озимого ріпаку. У період вегетації важливо своєчасно контролювати появу бур'янів, шкідників та хвороб, оскільки ріпак є культурою з високою чутливістю до конкуренції та уражень.

В залежності від технології обробітку ґрунту (No-till) - традиційний підхід, компанія Vitagro Partner має у портфоліо препарати для захисту від моменту збору попередника Баклер, РК (ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л, у кислотному еквіваленті, 360 г/л) – 3 л/га, пришвидшення дозрівання Десат PRO, РК (дикват дибромід, 280 г/л) - 1,3 – 2,0 л/га. У цьому розділі ми прагнемо максимально доступно висвітлити інформацію щодо технології захисту озимого ріпаку.

Після посіву ріпаку озимого, з мінімальним розривом у часі, рекомендується внесення схеми ґрунтових гербіцидів, а саме:

Гектор, КЕ (кломазон, 480 г/л) - 0,2 л/га + Дарк, КЕ (пропізохлор, 720 г/л) - 2,0 л/га

Для боротьби з падалицею злакових попередників в залежності від підходів до обробітку ґрунту одно або дворазове внесення грамініцидів:

Аделіт, КЕ (хізалофоп-П-етил, 125 г/л) - 1,0 – 1,2 л/га.

Халк, КЕ (флуазифоп-п-бутил, 150 г/л) – 1,5 л/га

З метою контролю однорічних та багаторічних дводольних бур’янів, у фазі розвитку ріпаку озимого 3 – 4 лиски (BBCH 13 – 14) рекомендуємо здійснити внесення препарату

Аліда, РК (клопіралід, 267 г/л + піклорам,67 г/л) - 0,35 л/га.

У осінній період важливим агротехнічним заходом є внесення препаратів фунгіцидно - регуляторної дії з метою запобігання розвитку хвороб (борошниста роса, фомоз, циліндроспоріоз), переростанню рослин та накопиченню цукрів у кореневій шийці, що сприятиме підвищенню зимостійкості культури.

Фуріл, КС (тебуконазол, 250 г/л) — 0,6 – 1,0 л/га. Норму внесення препарату слід коригувати залежно від фази розвитку ріпаку.

Пероноспороз або несправжня борошниста роса (Peronospora parasitica). Хвороба небезпечна на ранніх стадіях розвитку ріпаку. На листках з’являються жовтуваті плями, а з нижнього боку утворюється сіруватий наліт міцелію. Сильне ураження призводить до затримки росту та деформації рослин. Збудник зберігається у ґрунті та на рослинних рештках, тому особливу увагу слід приділяти площам, де ріпак повертається в сівозміні занадто рано.

Для контролю переноспорозу ефективним заходом виступає внесення фунгіциду Ксеон, ЗП (цимоксаніл, 250 г/кг + металаксил, 100 г/кг) - 0,6 – 0,8 кг/га

Совка озима (Scotia segetum) є одним із ключових шкідників ріпаку озимого в осінній період, завдаючи шкоди молодим рослинам через підгризання стебел у прикореневій зоні.

Ефективним інсектицидом для контролю озимої совки є препарат Суфрон КЕ, (хлорпірифос, 500 г/л + циперметрин, 50 г/л) у нормі внесення 1,0–1,2 л/га, який забезпечує швидку дію завдяки контактно-системній дії та фумігантний ефектом.

Оскільки гусениці найбільшу активність проявляють у нічний час, обробку посівів рекомендовано проводити саме у вечірні або нічні години — це підвищує ефективність дії препарату.

У весняний період раціональне поєднання фунгіцидного та інсектицидного захисту дозволяє зберегти врожайність та забезпечити високу якість продукції.

Великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorhynchus napi) є одним із найнебезпечніших шкідників ріпаку в ранньовесняний період. Активність імаго розпочинається за температури ґрунту +5 - 7°С, а повітря 9 - 12°С живиться молодим листям, а самки відкладають яйця в черешки та стебла, де личинки прогризають ходи, пошкоджуючи провідну тканину рослини. Це призводить до затримки росту, деформації стебел і значного зниження врожаю. Для ефективного захисту посівів необхідно проводити моніторинг жовтими пастками та своєчасно застосовувати інсектициди.

Ефективним інсектицидом для контролю Великого ріпакового прихованохоботника є препарат Суфрон, КЕ (хлорпірифос, 500 г/л + циперметрин, 50 г/л) у нормі внесення 1,0–1,2 л/га, який забезпечує швидку дію завдяки контактно-системній дії та фумігантний ефектом.

Системні препарати будуть ефективними при температурі не нижчій ніж +8–10 °C., тому рекомендуємо посіви ріпаку при таких середньодобових температурних показниках обробити наступними комбінованими інсектицидами системно-контактної дії:

Шокер, КС (імідаклоприд 300 г/л + лямбда-цигалотрин 100 г/л) в нормі 0,2 - 0,25 л/га або

Тімед, КС (тіаметоксам 141 г/л + лямбда-цигалотрин 106 г/л) в нормі 0,2 – 0,25 л/га

Ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus) — чорний жук розміром 1,5–2,5 мм з характерним металевим блиском. Самки відкладають яйця в бутони, а личинки харчуються частинами квітки, що призводить до того, що на пошкоджених рослинах не утворюються стручки. Для боротьби зі шкідником застосовують інсектициди в період бутонізації. Важливо використовувати препарати, безпечні для бджіл, оскільки обробки часто збігаються з масовим льотом бджіл.

Ацентам Pro, РК (ацетаміприд, 200 г/кг) – 0,15–0,25 л/га

Період відновлення весняної вегетації є критичним етапом у розвитку ріпаку озимого, адже саме в цей час рослини найбільш вразливі до ураження різними хворобами. Для збереження потенціалу урожайності важливо своєчасно застосовувати фунгіцидний захист із використанням ефективних діючих речовин.

Тіфекс-М, КС (тіофанат-метил, 500 г/л) – 1,0 - 1,2 л/га

Фомоз (Phoma lingam), одна з найнебезпечніших хвороб ріпаку озимого, яка уражує рослини від сходів до збирання врожаю. Збудник зберігається у рослинних рештках і передається насінням. Найчастіше хвороба проявляється у вигляді сіруватих плям з чорними пікнідами на листках і стеблах. На стеблах утворюються некрози, які призводять до їх ламкості й вилягання рослин. У разі ураження рослини в прикореневій зоні відбувається її ламання, що призводить до повної втрати врожаю з такої рослини.

Біла гниль, або склеротиніоз (Sclerotinia sclerotiorum), — небезпечне захворювання, яке вражає ріпак озимий у фазу цвітіння та наливу стручків. Збудник проникає в рослину через квітки, пошкоджуючи стебла, які згодом вкриваються білим ватоподібним нальотом із чорними склероціями всередині. Ураження призводить до порушення провідної системи, вилягання і повної загибелі рослин. Збудник зберігається у ґрунті тривалий час, тому важливу роль відіграє дотримання сівозміни та профілактичне внесення фунгіцидів у фазу початку цвітіння.

Сіра гниль (Botryotinia fuckeliana) уражує стебла, квітки та стручки ріпаку, особливо в період цвітіння та формування насіння. Хвороба проявляється у вигляді сірого пухнастого нальоту з дрібними чорними склероціями розміром 2 – 7 мм. Джерелом інфекції є заражені рештки та інфіковане насіння. Поширенню сприяє підвищена вологість і загущені посіви.

Альтернаріоз ріпаку (Alternaria brassicae) — поширена хвороба, яка уражує листки, стручки та насіння. Типові симптоми — темні округлі плями з концентричними кільцями. Найчастіше уражаються старі листки та стручки, що призводить до передчасного розтріскування стручків. Гриб зберігається у рослинних рештках і насінні. Поширенню сприяють тепла та волога погода у період дозрівання. Рекомендується проводити внесення фунгіцидів у фазу BBCH 85–88 з метою максимального подовження вегетаційного періоду рослин та покращення наливу зерна.

Каскад, КС (азоксистробін, 250 г/л) 0,8 л/га + Фуріл, КС (тебуконазол, 250 г/л) - 0,8 л/га

Каскад, КС (азоксистробін 250 г/л) 0,8 л/га + Паладін Макс, КЕ (пропіконазол, 250 г/л + ципроконазол, 80 г/л) - 0,5 л/га

Високу ефективність проти альтернаріозу та білої гнилі забезпечує також фунгіцид:

Каньйон, КС (азоксистробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л) - комбінований фунгіцид широкого спектру дії з системними властивостями для застосування на різних культурах. Норма 1 л/га

Вказанні препарати можна використовувати як під час цвітіння, так і в період формування стручків.

Фунгіцидний захист в період цвітіння є одним із найважливіших технологічних аспектів у вирощуванні ріпаку.

Автор матеріалу: Гуменюк Євгеній - менеджер з питань розвитку технологій Vitagro Partner.

інші новини