Вирощування соняшнику: живлення, захист та технології

Технологія вирощування, живлення та захисту соняшнику

Соняшник – одна з найважливіших олійних культур у світі, яка займає провідну позицію в аграрному секторі України. Завдяки високій врожайності та адаптивності до різних кліматичних умов, ця культура залишається основним джерелом виробництва рослинної олії.

Успішне вирощування соняшника потребує ретельного дотримання агротехнічних заходів, починаючи від підбору гібриду та підготовки ґрунту, і закінчуючи збиранням врожаю. Основними факторами, що впливають на врожайність, є якість насіння, рівень удобрення, система захисту рослин від хвороб та шкідників, а також погодні умови.

Оптимальні умови для посіву та вирощування

Посів соняшнику – це важливий етап у його вирощуванні, який визначає майбутню урожайність. Оптимальні строки посіву залежать від температури ґрунту, який повинна погрітися до +8…+10°C. Глибина загортання насіння зазвичай становить 4 – 6 см, а на легких ґрунтах може досягати 6 – 8 см.

Важливо дотримуватися оптимальної густоти стояння рослин, яка залежить від гібриду та зони вирощування. Посів проводять сівалками точного висіву, що забезпечує рівномірний розподіл насіння та зменшує міжвидову конкуренцію. Для отримання високих урожаїв необхідно враховувати сівозміну, рівень вологості та поживний стан ґрунту.

Мінеральне живлення соняшнику: баланс макро- та мікроелементів.

Для формування біомаси та високого врожаю соняшник потребує значну кількість добрив. Орієнтовна потреба макроелементів для формування 1 т урожайності з урахуванням основної та побічної продукції:

Азот N – 42 кг/т

Фосфор (P2O5) – 22 кг/т

Калій (K2O) – 104 кг/т

Магній ( MgO) – 20 кг/т

При плануванні системи живлення слід врахувати наявність і доступність елементів живлення у ґрунті та компенсувати різницю шляхом внесення добрив.

Фосфорно – калійні добрива необхідно вносити у осінній період під основний обробіток ґрунту. Азотні добрива – вносити у передпосівну культивацію, або у період весняного вирівнювання – закриття вологи.

Засвоєння азоту, фосфору і калію соняшником проходить у кілька етапів, які відповідають фазам розвитку рослини:

1. Початковий етап (BBCH – 00–14)

На цьому етапі рослина використовує поживні речовини з насіння.
Засвоєння азоту незначне, але він важливий для формування перших листків.
Фосфор необхідний для розвитку кореневої системи, а його нестача може сповільнити ріст.
Калій покращує стійкість до стресів і стимулює водний обмін.

2. Фаза активного росту (BBCH – 15–18)

Починається інтенсивне засвоєння азоту, який сприяє росту вегетативної маси.
Фосфор продовжує впливати на розвиток кореневої системи та енергообмін.
Калій відіграє ключову роль у регулюванні водного балансу та підвищує стійкість до посухи.

3. Фаза бутонізації та цвітіння (BBCH – 55–69)

Азот залишається важливим, але його надлишок може призвести до затримки цвітіння та зниження урожайності.
Фосфор активно використовується для формування генеративних органів.
Калій відповідає за транспортування поживних речовин і підвищення стійкості до хвороб.

4. Формування та налив зерна (BBCH – 70–89)

Споживання азоту зменшується, оскільки рослина зосереджується на накопиченні запасних речовин.
Фосфор забезпечує енергетичні процеси та впливає на якість насіння.
Калій сприяє накопиченню олії, зміцнює тканини рослин і покращує їхню стійкість до посухи.

5. Дозрівання насіння (BBCH – 90–95)

Азотне живлення на цьому етапі майже не відбувається.
Фосфор завершує процеси дозрівання.
Калій підвищує якість насіння, сприяє його рівномірному дозріванню та покращує лежкість урожаю.

Правильний баланс азоту, фосфору і калію на кожному етапі розвитку соняшнику дозволяє досягти високої урожайності та якості насіння.

Стартові добрива для соняшника

РКД EnerGreen Старт 3:18:18 – 28 – 70 кг/га

Рідке комплексне добриво з підвищеним вмістом фосфору і калію, оптимальне для стартового розвитку калієлюбних культур.

Мікроелементи для соняшника

Найбільш важливими мікроелементами для вирощування соняшнику вважаються: Магній (Mg), Сірка (S), Марганець (Mn), Залізо (Fe), Мідь (Cu), Молібден ( Mo).

Магній (Mg), є одним із ключових елементів у живленні соняшнику, оскільки входить до складу хлорофілу, бере участь в азотному та фосфорному обміні, а також відіграє важливу роль у синтезі білків. Щоб забезпечити культуру необхідною кількістю цього елемента, його вносять у ґрунт у дозуванні 50–80 кг/га MgO або застосовують позакореневе підживлення.

Оптимальне забезпечення сіркою (S) сприяє ефективнішому засвоєнню азоту соняшником. Крім того, вона активує процеси росту, бере участь у синтезі амінокислот, зокрема цистину та метіоніну. Достатнє надходження сірки значною мірою впливає на врожайність культури та рівень вмісту олії в насінні.

Марганець (Mn) відіграє важливу роль у ферментативних реакціях, азотному обміні, фотосинтезі та синтезі білків. Цей елемент безпосередньо впливає на продуктивність рослин. Особливість марганцю полягає в тому, що він є найбільш накопичуваним мікроелементом у вегетативній масі соняшнику. Найбільша потреба в ньому спостерігається у фазах 2 – 3 пар листків (BBCH 12-13) і бутонізації (BBCH 55). Оскільки внесення марганцевих добрив у ґрунт дає недостатньо ефективний результат, рекомендується застосовувати позакореневе підживлення.

Бор (B) відіграє критичну роль у розвитку соняшнику, впливаючи на ріст і формування вегетативних органів, кореневої системи, проростання пилку та процес запліднення. Він також бере участь у транспортуванні вуглеводів, синтезі нуклеїнових кислот і загальному метаболізмі. Через те, що більша частина бору в ґрунті знаходиться у важкодоступних формах, найкращим способом його внесення є позакореневе підживлення.

Ефективними мікродобривами для позакореневого підживлення соняшника можуть бути:

EnerGreen Premium Manganum (0,1-0,5 л/га): ефективне мікродобриво з високим вмістом марганцю.
EnerGreen Premium В (1-1,5 л/га): швидкодіючий і високоефективний препарат на основі боретаноламіну.
EnerGreen Premium Sunflower (1-2 л/га): комплексне мікродобриво, що містить хелатовані EDTA мікро- та мезоелементи (Mn, Fe, Cu, Zn, MgO), а також містить в складі азот, калій, сірку, бор та органічні карбонові кислоти.

Сучасні технології захисту соняшнику від бур’янів

На даний час на ринку існує три технології вирощування соняшнику:

І. Класична (використання ґрунтових гербіцидів для боротьби з бур’янами)

Представлені схеми ґрунтового захисту:

Скрін Голд Плюс, КС (с-метолахлор, 312,5 г/л + тербутилазин, 187,5 г/л) - 4,0 – 4,5 л/га/
Клінер КС (прометрин, 500 г/л) – 2,5 л/га + Дарк, КЕ (пропізохлор, 720 г/л) – 2,0 л/га
Клінер, КС (прометрин, 500 г/л) – 2,5 л/га + Томас, КЕ( пендиметалін, 330 г/л) – 2,0 г\га

ІІ. Експрес або гібриди під гербіцид Тамерлон, ВДГ (трибенурон-метил, 750 г/кг) (Післясходовий контроль бур’янів для комплексного захисту соняшника).

MAS 83 SU – ексклюзивний середньоранній Сульфо гібрид у портфоліо VITAGRO PARTNER із чудовою адаптивністю для ранньої групи з високим потенціалом урожайності, придатний до широкого спектру технологій та усіх зон вирощування.

Завдяки генетичній стійкості до гербіцидів на основі трибенурон-метилу, МАS-83 SU ефективно конкурує з бур’янами, забезпечуючи чистоту посівів. Відзначається високою стійкістю до несправжньої борошнистої роси (RM-9), фомопсису (9 балів), склеротоніозу стебла (9 балів) та Вертицильозу (8 балів), має стійкість до вовчку соняшникового (контроль A-E рас). Гібрид формує повноцінне, виповнене насіння з високим вмістом олії.

Оптимальна густота стояння рослин залежить від зони вирощування та агротехнічних умов, зазвичай становить 55–60 тис. рослин/га. Завдяки своїм характеристикам МАS-83 SU є відмінним вибором для виробників, які прагнуть отримати стабільний урожай за інтенсивної технології вирощування соняшника.

Гербіцид для соняшника Тамерлон, ВДГ (трибенурон-метил, 750 г/кг) + Ліпач, РК (полігліколевий ефір жирного спирту, глюкамід) – 150 мл/100 л води

Захист соняшнику має під дану технологію має два варіанти внесення препаратів на основі трибенурон-метилу:

Одноразово у фазі (BBCH -12–18), з нормою внесення: 30 або 50 г/га.
Дворазове, при цьому одноразова норма становить 20 або 25 г/га.

Перше внесення проводять у фазі 2 – 4 листків (BBCH -12–14).
Друге у фазі 6 – 8 листків (BBCH -16–18).

При виникненні необхідності проведення боротьби з злаковими бур’янами – необхідно провести обробку посівів протизлаковими гербіцидами:

Аделіт, КЕ (хізалофоп-п-етил, 125 г/л) – 0,6–1,2 л/га

Халк, КЕ (флуазифоп-п-бутил, 150 г/л) – 0,5–2,0 л/га

Норми застосування препаратів визначаються з урахуванням виду бур’янів — однорічні або багаторічні злакові.

Внесення протизлакових гербіцидів проводять не раніше як 5-7 днів до або через 7 – 14 днів після застосування гербіциду Тамерлон, ВДГ.

ІІІ. Гібриди під технологію ІМІ-технологія із використанням гербіциду для соняшника Магелан, РК. Післясходовий захист від повного спектра бур’янів + захист від вовчка.

Захист соняшника

Магелан, РК (імазамокс, 33 г/л + імазапір, 15 г/л) – 1,0–1,2 л/га

Імікс, РК (імазамокс 40 г/л) – 1–1,2 л/га

Ефективний контроль: широкий спектр бур’янів, включаючи однорічні та багаторічні дводольні і злакові бур’яни.
Контроль вовчок (Orobanche cumana) – знищує навіть расу G і вище, що важливо для південних регіонів.
Діє через листя та ґрунт, забезпечуючи довготривалий захист в тому числі ґрунтовий захист.

Фунгіцидний захист: боротьба з хворобами соняшнику

Фомоз – це небезпечне захворювання соняшнику, спричинене збудником є гриб Phoma macdonaldii. Воно вражає стебла, листя, кошики та кореневу систему, що призводить до зниження врожайності та погіршення якості насіння. Перші ознаки проявляються у вигляді темно-бурих некротичних плям на листках і стеблах, які поступово розростаються. Уражені рослини стають ламкими, можуть передчасно всихати або вилягати. Хвороба активно поширюється за підвищеної вологості та при недотриманні сівозміни.

Фомопсис – захворювання соняшнику, викликане збудником Diaporthe helianthi. Хвороба уражає стебла, листя та кошики, спричиняючи їх передчасне висихання й ламкість. Основні симптоми проявляються у вигляді світло-коричневих некротичних плям на листках і подовжених сіруватих уражень на стеблах. Уражені ділянки часто тріскаються, що робить рослини вразливими до вилягання. Фомопсис швидко поширюється в умовах високої вологості, особливо за теплої погоди.

Іржа – захворювання, спричинене збудником Puccinia helianthi, яке негативно впливає на ріст і врожайність культури. Перші ознаки з’являються у вигляді дрібних жовто-оранжевих плям на нижньому боці листя, які поступово перетворюються на темно-коричневі пустули. Згодом листя засихає, що призводить до зниження фотосинтетичної активності рослини.

Альтернаріоз соняшнику – захворювання, спричинене Alternaria spp., яке уражає листя, стебла та кошики. Перші симптоми проявляються у вигляді темно-коричневих плям із жовтуватою облямівкою на листках, які з часом збільшуються. Хвороба активно поширюється у вологих і теплих умовах, особливо після дощів. Уражені рослини швидше в’януть, а їхня стійкість до стресів знижується.

Склеротиніоз – це небезпечне захворювання, спричинене збудником Sclerotinia sclerotiorum, яке уражає кореневу шийку, стебла, кошики та насіння. Основні симптоми включають водянисті бурі плями на стеблах і кошиках, які з часом покриваються білим ватоподібним нальотом із чорними склероціями. Хвороба поширюється через ґрунтові залишки, заражене насіння та в умовах високої вологості. Уражені рослини стають ламкими, швидко в’януть і можуть загинути.

Борошниста роса - захворювання, спричинене Erysiphe cichoracearum та Golovinomyces cichoracearum, яке уражає листя, стебла та кошики. Основною ознакою хвороби є білий борошнистий наліт на верхній стороні листків, який згодом може поширюватися на всю рослину. Уражене листя поступово жовтіє, висихає, що знижує фотосинтетичну активність і врожайність. Хвороба розвивається за сухої та теплої погоди, особливо при різких коливаннях температури.

Ефективними препаратами та схемами захисту від хвороб соняшнику є:

Дункан, КС (карбендазим 250 г/л + флутриафол 125 г/л) – 0,8–1,0 л/га
Каньйон, КС (азоксистробін 200 г/л + ципроконазол 80 г/л) – 1,0 л/га
Паладін Макс, КЕ (пропіконазол 250 г/л + ципроконазол 80 г/л) 0,5–0,6 л/га + Каскад, КС (азоксистробін 250 г/л) – 0,8–1,0 л/га
Друїд, КЕ (пропіконазол 150 г/л + триадимефон 150 г/л) 0,7 л/га + Каскад КС (азоксистробін 250 г/л) – 0,8 л/га
Ксеон, ЗП (цимоксаніл 250 г/л + металаксил 150 г/л) – 0,6–0,8 л/га

Пероноспороз (несправжня борошниста роса) – захворювання, спричинене Plasmopara halstedii, що вражає молоді рослини та призводить до зниження врожайності. Основні симптоми – пожовтіння, зморшкуватість листя та білий наліт на його нижньому боці. Уражені рослини відстають у рості, формують дрібні кошики або взагалі не цвітуть. Хвороба поширюється через заражений ґрунт, насіння та краплі води, особливо за вологої погоди.

Захист від шкідників та інсектицидні рішення

Клопи – небезпечні розповсюджені шкідники, поліфаги, які завдають значної шкоди врожаю, висмоктуючи сік із листя, стебел і насіння. Найпоширенішими є клоп-слепняк (Lygus rugulipennis), щитник зелений (Nezara viridula) та червоногрудий клоп (Pyrrhocoris apterus), люцерновий клоп (Adelphocoris lineolatus Geoze).

Личинки та дорослі особини проколюють тканини рослини, що призводить до в’янення листя, деформації кошиків і порушення наливу насіння. У місцях укусів можуть розвиватися некрози, що погіршує якість насіння та знижує вміст олії. Найбільшу небезпеку клопи становлять у фазу цвітіння та дозрівання соняшнику.

Енсіс, КЕ (альфа-циперметрин 100 г/л) – 0,20 л/га
Ацентам Pro, РК (ацетаміприд, 200 г/кг) – 0,10–0,25 л/га
Тімед, КС (тіаметоксам, 141 г/л + лямбда-цигалотрин, 106 г/л) – 0,20 – 0,25 л/га
Шокер, КС (імідаклоприд, 300 г/л + лямбда-цигалотрин,100 г/л) – 0,20 – 0,25 г/л

Попелиця на соняшнику – це небезпечний шкідник, що висмоктує сік із рослини, послаблюючи її та знижуючи врожайність. Найпоширенішими видами є соняшникова попелиця (Brachycaudus helichrysi) та бурякова попелиця (Aphis fabae).

Попелиці колонізують нижній бік листків, стебла та кошики, викликаючи деформацію тканин, скручування листя та загальне ослаблення рослин. Виділяючи липкі цукристі виділення, вони сприяють розвитку грибків, що погіршує фотосинтез. Крім того, попелиці є переносниками вірусних захворювань.

Шокер, KC (імідаклоприд, 300 г/л + лямбда-цигалотрин,100 г/л) – 0,1 – 0,2 г/л

Соняшникова шипоноска (Oxycarenus lavaterae) – це небезпечний шкідник, який уражає соняшник, висмоктуючи сік із насіння та кошиків. Вона належить до родини наземних клопів і завдає значної шкоди врожаю, особливо у фазі дозрівання.

Личинки та дорослі особини колонізують кошики соняшнику, висмоктуючи сік із насіння, що призводить до зниження маси, якості та вмісту олії. Уражене насіння стає щуплим, втрачає схожість і може бути непридатним для переробки. Найбільшої шкоди шипоноска завдає в посушливих умовах, коли рослини ослаблені.

Ефективність десикації: прискорення дозрівання врожаю

Десикація соняшнику – це ефективний агротехнічний прийом, що прискорює дозрівання рослин та знижує вологість насіння. Завдяки цьому зменшуються витрати на післязбиральне досушування, а також знижується ризик розвитку грибкових захворювань. Десикація сприяє рівномірному дозріванню кошиків, що дозволяє провести збирання врожаю в оптимальні терміни. Крім того, вона зменшує втрати врожаю через осипання насіння та пошкодження рослин внаслідок несприятливих погодних умов. Ця технологія особливо актуальна в регіонах із підвищеною вологістю та загрозою затяжних дощів у період збирання.